Псалми царя Давида

Цар Давид сидить у короні з пергаментом і стилом, складаючи священну пісню поруч зі своєю арфою. Царська шата, ліра, сувій і палацове оточення представляють Давида не лише як помазаного царя Ізраїля, а й як пастиря-поета, чиї молитви стали Псалмами. Інструмент біля нього нагадує про його служіння поклоніння, тоді як списаний пергамент вказує на хвалу, плач, сповідь і довіру, що набувають форми Святого Письма для Божого народу. Цей твір відображає Давида як «солодкого псалмоспівця Ізраїля», правителя, у якого трон і поклоніння були поєднані перед Господом. Його погляд, спрямований за межі сторінки, натякає на роздуми про Божу завітну вірність, роблячи цю сцену особливо доречною для навчання про Псалми, біблійне поклоніння, молитву, побожність, лідерство та вивчення Старого Завіту.