Юду взято в полон

Юду ведуть у вигнання, тоді як місто палає позаду них: скорботна процесія родин, дітей, старійшин і полонених під вартою залишає свою батьківщину під тінню завоювання. Батько несе малу дитину, мати пригортає своїх дітей, а виснажені вцілілі спускаються дорогою, поки воїни стоять біля колони в’язнів. Удалині полум’я й дим здіймаються над Єрусалимом, нагадуючи про вавилонське знищення міста та відведення народу Юди в полон.

Сцена відображає завітний суд, записаний у Старому Завіті: Єрусалим упав, храм було спалено, і багатьох відвели в полон до Вавилона. Та вигнання також стало місцем напоумлення, збереження й майбутньої надії, адже Божі обітниці тривали й після національної руїни. Цей твір підходить для навчання про падіння Єрусалима, вавилонський полон, пророче застереження, покаяння та Божу вірність Його завітному народові.