Народження Сифа

Адам і Єва тримають на руках свого новонародженого сина Сифа у пишному саду; їхні обличчя з ніжністю й оновленою надією звернені до дитини. Немовля загорнуте в м’яке покривало зі шкури тварини, що візуально пов’язує родину з раннім світом Книги Буття після Едему та першими людськими поколіннями. Ця сцена відображає мить після смерті Авеля, коли Єва приймає Сифа як сина, призначеного Богом замість Авеля. У Книзі Буття Сиф стає дитиною, через яку продовжується завітна лінія, що веде до вірного роду, названого у Святому Письмі. Твір показує народження не лише як родинну подію, а як знак Божого милосердя, спадкоємності та відновлення після скорботи.